Головна Освіта Культура Спорт Новини Історія Студентське життя Фотогалерея Контакти
+
Меню
Головна
Освіта
Культура
Спорт
Новини
Історія
Студентське життя
Фотогалерея
Контакти
Новини
16.06.2011

Відбулися зустрічі випускників.

 

детальнiше...
16.06.2011

Бентежна мить прощання

детальнiше...
переглянути усi оголошення...

Головна / Культура

Культура
Споконвіку світлицею була українська хата. То був своєрідний храм, витворений любов'ю, неперевершеною самобутньою майстерністю Жінки - Берегині, Жінки - Матері, Храм, котрий освітлює душі красою українського родинного вогнища, яке навіки залишається в них палахкотіти вогниками надії, віри і любові до родини, до отчого краю.
Святкували в ній шанобливо найбільші свята, радо зустрічали найдорожчих гостей, ревно зберігали святині свого роду.
Не випадково таку назву має етнографічний музей технікуму, з першого дня існування якого Берегинею його стала Галина Василівна Крамар, відмінний фахівець, ревна хранителька народних звичаїв і традицій.
За її ініціативою робота з організації музею розпочалася десятки років тому. Було задумано створення своєрідної "бабусиної скрині", в якій мали б бути речі домашнього вжитку наших прадідів. Як викладач - ентузіаст, Галина Василівна мала на меті показати наочно ті предмети, які згадуються у творах українських письменників. Студенти із завзяттям взялися до "заповнення скрині". За рік вона уже не вміщала всіх експонатів.
Спочатку – це був куточок кабінету української літератури, пізніше - окреме невелике приміщення, а сьогодні - простора і світла зала площею 84 м .
"Світлиця" - одна з найкращих серед навчальних закладів Вінниччини. Про значимість її мовить той факт, що в 2002 році експонати музею відзначені Дипломом 53-ої обласної виставки образотворчого та декоративно - прикладного мистецтва.
Гордістю для Галини Василівни є колекція писанок, їх понад 400. Серед них є сімейні колекції, унікальні і рідкісні.
Наприклад, на 40 писанках, виконаних писанкаркою із селища Берегомет Чернігівської області, не повторюється жоден візерунок.
Найбільша колекція, звичайно, подільських писанок, серед них шкрябанки, крапанки, мальованки, крупянки, мотанки…  Відвідувачі музею мають можливість побачити зразки найстарішого геометричного орнаменту: трикутники, спіралі, кола, сорокаклинці, сорок гілок, прав'янки, голубці, гребінчики, хрестики, безконечники тощо... Вражають досконалі орнаменти
Буковини, Гуцульщини, Тернопілля, Львівщини, Закарпаття, котрі свідчать про багатство фантазії та високі мистецькі здібності нашого народу.
Колекція писанок поповнюється, адже щорічно в музеї до Великодніх свят організовується виставки святкових Пасхальних кошиків. Запалюються свічки, і на обличчях відвідувачів відсвічуються їх жовтогарячі пелюстки...
Серед експонатів "Світлиці" - колекція чоловічих та жіночих сорочок, буденних і святошних. Найстаріші та найцінніші зразки - другої половини XIX ст. Серед них - довгі білі полотняні "на випуск" та поширені тепер коротші під назвою "українська сорочка" з вузенькими чи стоячими комірцями, з мережками, вишитими маніжками та кінцями рукавів. Широко представлено мистецтво вишивання чоловічих сорочок Поділля та Західної України.
Чільне місце займають козацький жупан, шаровари, штани, чоботи, кожух, свита, смушкова шапка, червоні та зелені пояси Поділля. Особлива знахідка - вишиті чоловічі прикраси, що нагадують сучасні краватки - самов'язи. Майстерність цих виробів висока і самобутня.
Зібрана у музеї вражаюча колекція жіночих сорочок, пошитих з вибіленого лляного, конопляного полотна домашньої роботи. Найпоширеніші так званні "українки" - сорочки з відкладним коміром і широким рукавом, який призбирувався. А ще - довгі з плахтою або запаскою сорочки до спідниці. Різноманітною є вишивка: чорними, білими, чорними і червоними, різнокольоровими нитками. Характерними орнаментами є геометричні, рослинні. Переважає "хрестик", "низь", "гладь", "лиштва". Найбільшу цінність становлять "українки", вишиті саме "лиштвою". Це один з найдавніших способів шитва, який пов'язаний з точним рахунком ниток. Помилка на одну нитку порушує цілісність узору в цілому. Залежно від мотиву узори мають відповідні назви: "клинцева", "човникова", "хмельова", "сніжкова", "яблучкова", "ключова".
З мистецьким хистом вишиті полики та рукави дівочих сорочок з різними елементами крою. Запаски, плахти, корсетки, фартушки, спідниці, хустки - зразки естетичних мистецьких творів, які вигідно прикрашали українську дівчину, жінку.
 Усіма барвами веселки виграють ткані та вишивані рушники. Найстаріший з них – ХІХст. із села Гулів Барського району. Усього їх  - більше 300 виготовлені з душею прабабусями, бабусями та матерями студентів технікуму. Привезені ці витвори мистецтва з Вінницької, Хмельницької, Чернівецької, Львівської, Одеської, Миколаївської областей... Розмаїта техніка вишивання: хрестик, гладь, низь, вибивання голкою.
Прикрашає колекцію рідкісний мережаний рушник з с. Кошаринець Барського району, виконаний низзю - старовинною складною технікою вишивання. Серед експонатів - майстерно вишиті рушники руками самої  Галини Василівни.
Багатою є колекція речей повсякденного вжитку: коромисло, лопата для саджання хліба у піч, старовинні миски, глечики, горнята - близнята, прялка, Рубель (магельниця) - попередник праски (1919 року), річ теж по - своєму унікальна.
Двері "Світлиці" завжди гостинно відчинені. Тут організовує Гадина Василівна зустрічі з цікавими людьми, виставки художніх полотен, серед них - роботи знаменитого Коновалюка Ф.З., місцевих художників, художні фото заслуженого журналіста України Володимира Очеретного, виставки вишивок народних майстринь Галини Очеретної з Тиврова, Ніни Донцової, Ванди Мазур з Бара, Ганни Щепанської з Комаровєць, Марії Заремби з Літина. Незабутні зустрічі із писанкарками з с. Луки Барської, з поетами, письменниками - цікавими творчими особистостями.
Чимало людей відвідали "Світлицю" за час її існування. Серед них - зарубіжні делегації, з Польщі, Франції, Італії, Бельгії, США, Казахстану, Вірменії, Росії;викладачі вищих навчальних закладів І –ІІ рівнів акредитації Вінниччини, школярі міста і району, колективи дитячих садочків.
У Книзі почесних гостей заповнено не одну сторінку. Нікого не залишають байдужим цікаві, багаті за змістом сторінки експозиції музею та незабутні розповіді про них Літератора, Мовника, Україністки Галини Василівни Крамар.
Берегиня... Це про неї. Опосередковано через свою "Світлицю" формує вона шанобливе ставлення до скарбів народних знань про людину, природу й суспільство, народне мистецтво, звичаї, традиції, свята, обряди, намагаючись врахувати все те цінне, що дає нам етнопедагогіка.
Для студентів технікуму "Світлиця" - виховний центр, звідси починають першокурсники свій шлях до знань з клятвою любити Матір, поважати свій рід, шанувати історію свого народу, любити свій край, рідну Україну.
"Світлиця" об'єднала студентів - ентузіастів, творчу молодь. Саме вони є постійними учасниками традиційних виховних заходів, які започаткувала Галина Василівна. Серед них -"Свято  Матері", "Роде наш красний", "Щедрий вечір, добрий вечір", "Свято Батька" тощо.
 

"Світлиця" - науково - методичний центр. Крім рідкісних експонатів тут зосереджено навчальну літературу. Нею користуються не тільки студенти нашого технікуму, й ті, котрі навчаються в коледжах, ліцеях, вищих навчальних закладах прикладного мистецтва ІІІ – ІV рівнів.

Кожен народ має свої національні надбання. Для України достатньою є презентація навіть одного із них – писанки.

Пошукова робота з вивчення та збереження українських традицій, родоводів розпочата в технікумі більше, ніж двадцять років тому Галиною Василівною Крамар.

Цього річ, 18 квітня, в читальній залі вперше у нас було проведено майстер-клас з писанкарства для усіх бажаючих. Почесними гостями заходу стали члени гурту «Подільські оденьки», що діє при районній бібліотеці.

Батьківським напутнім словом директора Кібітлевського Йосипа Едуардувича розпочалось таїнство писанкарства. Більшість учасників вперше взяли писачок у руки. Виявляється, це не так просто. До цього потрібно ретельно підготуватись - духовно та морально, адже писанку пишуть з чистою душею, добрими думками та молитвою. Потрібно спочатку вивчити символіку орнаментів та кольорів і лише тоді братися за техніку виконання.

З яким захопленням і задоволенням  студенти, юнаки та дівчата, пробували власноруч, за допомогою бджолиного воску, фарб і писачка, створити свій духовний оберіг!

Візьмеш у руки писанку – сам стаєш кращим , добрішим, лагіднішим. Погляньте на візерунки цих писанок! Це часточка нашої душі, наших традицій, багатства, любові, краси, здоров’я, що заповідали нам батьки, діди та прадіди. Кожен учасник цього майстер-класу дуже старався, аби його писанка була найкращою!

Приєднуйтесь до нас і разом творімо духовну історію рідної неньки України!